Зміст

 Вступ.

Розділ 1. Тези щодо основних напрямків змін.

1. Політичний напрямок.

1.1. Політичні зміни державного рівня.

1.2. Законодавча влада та виборність до представничих органів.

1.3. Щодо функцій Кабінету Міністрів.

1.4. Щодо Президента.

1.5. Щодо держслужби.

1.6. Місцеве самоврядування.

1.7. Щодо СМІ

2. Економічний напрямок.

2.1. Податкова реформа.

2.2. Розподіл природніх ресурсів.

2.3. Нові кроки в економіці

2.4. Енергетичний напрямок.

2.5. Інфраструктурна реформа.

3. Територіальна реформа.
4. Соціальний напрямок.

4.1. Освіта та спорт..

4.2. Пенсійна реформа.

4.3. Щодо питання медичної реформи.

5. Екологічний напрямок.
6. Силовий напрямок.

6.1. Реформа поліції

6.2. Судова реформа.

6.3. Військова реформа.

6.4. Щодо адміністративного кодексу.

7. Напрямки, що потребують окремої уваги.

7.1. Політика в сфері культури.

7.2. Щодо питання землі

7.3. Позиція щодо міжнародних відношень.

 

Вступ

        Метою цього документу є напрацювання плану швидких, якісних та спланованих дій щодо принципових змін функціонування української держави. Кінцевою метою цих дій повинно стати оновлена держава зі створеною стабільною політичною системою,   розширенням прав та свобод громадян, яка буде служити єдиній меті – підтримання в державі порядку, добробуту та законослухняності.

        Ми проголошуємо ідею існування українського суспільства: ВСЯ ВЛАДА НАРОДУ,

яка виражена у таких принципах:

• успадкування базових принципів існування української державності;
• місцеве самоврядування, громадські відношення та інститути повинні базуватися на особистої зацікавленості, добровільної згоді та відповідальності кожного учасника. Ідея про те, що тільки організації, що базуються на принципах взаємодопомоги та колективного самоврядування, повинні і можуть сприяти побудові нового, справді справедливого суспільства;
• відкритість та прозорість дій депутатів та держслужбовців;
• громадський контроль за владою та швидкий та ефективний механізм зміни влади.

Розділ 1. Тези щодо основних напрямків змін

 

        Цій розділ присвячений переліку основних напрямків, які потрібно реалізувати для  розбудови нової України.

Щоб уникнути питань "чому політичний напрямок вважаємо першим", пояснимо: для зміни ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ в державі необхідно використовувати ПОЛІТИЧНІ МЕТОДИ. Всі інші методи повинні бути логічним та раціональним наслідком методів політичних.

1. Політичний напрямок

        Завданням політичних змін є розробка нових правил розподілу повноважень органів влади різного рівня та взаємодію влади із громадянами, побудова громадянського суспільства та запровадження механізмів громадського контролю за всіма органами державного управління та місцевого самоврядування.

1.1. Політичні зміни державного рівня

Основні напрямки, які необхідно змінити:
1.1.1. усунення «дуалізму влади», тобто внесення змін до Конституції та інших законів, які виключають дублювання повноважень президента та уряду. Чітке розмежування повноважень президента та уряду;

1.1.2. впровадження електронної системи голосування. Ця система повинна стати інструментом для проведення голосування, референдумів різного рівня, опитування громадської думки, тощо. Завдання, які доведеться рішати:

а) створення електронної системи (програмних та апаратних засобів). Будь-який виборець має право в будь-який час перевірити правильність внесення свого голосування до електронної системи.

б) надати можливість використовувати персональні електронно-цифрові підписи чи банківську ідентифікацію особи для механізму віддаленого електронного голосування;

в) оснащення виборчих дільниць комп’ютерними засобами для проведення голосувань;

г) розробка можливостей постійно діючого праймерізу електронними засобами для ефективного контролю за виборними посадовцями та держслужбовцями;

1.1.3. впровадження нового закону про референдуми, який окреслить нові правила та механізми проведення опитувань громадської думки. Введення поняття референдумів національного та місцевого рівня та розробка переліку питань для кожного рівня референдумів;

1.1.4. впровадження нового закону про вибори, в якому будуть чітко описані правила та процедури «імпічменту», дострокового відкликання посадовця з будь-якої виборної посади. Доступ громадських організацій для здійснення повного контролю за процедурою виборів;

1.1.5. оголошення мораторію на участь у політичній діяльності власників будь-яких ЗМІ.

1.1.6. Виступаємо з ініціативою розробки нового правового кодексу з питання дисципліни та етики «Дисциплінарний Кодекс». Цей кодекс може буди складовою частиною адміністративного кодексу або оформленим окремо. Цей кодекс повинен регламентувати поведінку парламентаріїв, посадовців  та держслужбовців.  Для встановлення дисципліни в парламентах, для дотримання правил роботи, протоколу та інших організаційних питань, вводиться служба парламентських приставів.

1.1.7. Дуже важливо відокремити політику та економіку для цього всі державні підприємства  треба вивести з підпорядкування політичних структур та уряду.  

Державні підприємства повинні бути акціоновані та підпорядковані загальним правилам, по яким працюють всі підприємства. Для ефективного управління цими підприємствами потрібно створити державну управляючу компанію, яка повноважена для управління, аудиту цими підприємствами. Призначення в цю компанію повинно повністю відокремити від політики та проводити за відкритим конкурсом. Працівники цих компаній не повинні бути держслужбовцями. Фінансові звити цих компаній повинні бути публічні та представлені на сайті міністерства фінансів. Для противаги можливо створення громадського комітету для контролю цього напрямку.

1.2. Законодавча влада та виборність до представничих органів

        Законодавча влада повинна бути сформована за таким принципом:

1.2.1. Парламент повинен складатися з двох палат.

Нижня палата парламенту повинна обиратися за відкритими списками політичних партій. Біографії всіх кандидатів в списку повинні бути відкритими. Повноваження цієї палати: розробка, аудит, удосконалення української правової системи.

Верхня палата парламенту складається з губернаторів, які обираються в своїх регіонах за мажоритарним принципом. Ця палата затверджує, коригує, погоджує з регіональними особливостями представлені закони, має право вето.

1.2.2. Обласні парламенти реалізують законодавчі ініціативи, які пропонує ідея децентралізації влади та місцевого самоврядування. До ії функцій входить:

А) впровадження законів на місцевому рівні, якщо потрібні врахувати місцеві особливості;

Б) виступати із законодавчими ініціативами до Верховної ради;

В) доручати губернатору представництво у Верховної раді від імені регіону;

Г) питання місцевої інфраструктури;

Д) культурні програми, місцеве впровадження національних програм захисту національних меншин тощо.

        Обласні (регіональні) парламенти обираються за змішаним принципом: 50% обираються за відкритими списками політичних партій з місцевих жителів та 50% обираються по мажоритарному принципу з представників районних рад. Біографії всіх кандидатів в списку повинні бути відкритими.

1.2.3. Губернатори вибираються за одномандатним мажоритарним округом із місцевих жителів.

1.2.4. Всі інші органи нижчої ланки (районні ради великих міст, сільських рад, ради малих міст і селищ) обираються за мажоритарним принципом та займаються питаннями місцевого самоврядування.
       

1.2.5. Кандидатам, які відбували кримінальні покарання, балотуватися заборонено. Будь-яке приховування сумнівної інформації кандидатів про себе тягне за собою відповідальність.

1.3. Щодо функцій Кабінету Міністрів

Кабінет міністрів більше не займається управлінням державними підприємствами.

Базові функції нового кабінету міністрів:

а) стратегічне планування розвитку суспільства у напрямку компетенції міністерства;

б) статистичний аналіз та напрацювання рекомендацій для функціонування та розвитку галузі, державне замовлення;

в) експертні висновки за фахом міністерства;

г) контроль за державним майном, надрами та за їх раціональним використанням;

д) інформаційна допомога та консультування підприємств та громадян щодо фаху міністерства;

е) контроль за показниками якості та безпеки товарів, проектів, будівництва, надр тощо.

Керівником міністерства  та працівниками міністерств можуть стати будь-які громадяни, які мають відповідний фах. Прийом на роботу до міністерств повинен проводитись через механізм відкритого конкурсу.

Виходячи з цього склад виконавчої влади формується з міністерств  - постійно діючих органів та національних агенцій, які створюються для реалізації конкретного проекту державного рівня.

1.4. Щодо Президента

        1.4.1. Президент більше не займається будь-якими економічними, бізнесовими чи господарськими справами. Якщо президент це порушує, то спеціальний комітет Ради, робить йому дисциплінарне зауваження.

Якщо такі порушення стають систематичними, то парламент повинен ставити питання про імпічмент.

Якщо парламентарії ігнорують цю процедуру, то будь-який громадянин повинен відкликати свій голос та ініціювати дострокові перевибори парламентарія.

        1.4.2. Обов’язки президента обмежуються таким переліком:

­- гарантувати дотримання Конституції;

- наглядати за дотриманням законності;

- гарантувати права та свободи громадян та мати право надавати громадянство. Право лишати громадянство повинно перейти в компетенцію суддів.

- здійснювати зовнішньополітичну діяльність і нести за неї повну відповідальність;
- займатися питаннями збройних сил, національної гвардії, дотриманням територіальної цілісності держави і нести за ці питання повну відповідальність;
- займатися наглядом за судовою системою без функцій впливу на неї;
- представляти в парламент проекти законів по стратегічним питанням розвитку держави, питання зовнішньої політики, питанням силового блоку тощо;
- звітувати публічно перед парламентом і перед громадськістю кожні 100 днів;
       

        1.4.3. Для виконання своїх обов'язків президент має право формувати свою адміністрацію, яка повинна складатися з профільних фахівців, що відбираються за конкурсом. Допускається проведення закритих конкурсів, якщо вакансії стосуються питань державної таємниці.

        1.4.4. Для повної публічності президента, на час своєї каденції президент разом зі своєю родиною зобов'язаний проживати в постійно діючій резиденції, яка повинна бути перетворена для цих цілей. Наприклад, такою резиденцією може бути Маріїнський палац.

1.5. Щодо держслужби

Для усунення корупції в сфері держслужби необхідно внести обмеження для держслужбовців:

        - посаду  держслужбовця повинна займати людина з відповідним фахом та досвідом;

- держслужбовцями мають право бути тільки громадяни України, будь-яке приховування або володіння паспортами інших країн тягне за собою негайну відставку і кримінальну відповідальність;

- держслужбовці зобов'язані декларувати декларацію про доходи публічно;

- застосовувати до держслужбовців принцип презумпції винуватості;

- держслужбовцям заборонено брати безпосередню участь, керівництво в приватному бізнесі, будь-які контакти з бізнесменами окрім службових;

- держслужбовцям заборонено відсилати дітей за межі країни для отримання освіти.

Будь-які доведені звинувачення в корупції з боку держслужбовців та інших посадовців не мають терміну давності. У разі доведеного обвинувачення в скоєнні корупції він та вся його родина несе фінансову відповідальність на користь держави.

1.6. Місцеве самоврядування

        Мета – поєднання інтересів щодо розвитку місцевої спільноти та бізнес кіл, які працюють на цій території. В повному обсязі реалізувати міжнародну Хартію про місцеве самоврядування, яке ратифіковано Верховною Радою в 1997 році. (посилання на Хартію)

Вирішення питання законодавчої ініціативи та законодавчого вето представників місцевого самоврядування.

Добитися зміни бюджетного кодексу з перевагою надходжень коштів до місцевих громад у співвідношенні 80 на 20 відсотків.

Провести облік майна в тому числі і землі, яким розпоряджається місцева громада та закріпити за місцевими громадами право на розпорядження цім майном.

        Місцеве самоврядування повинно мати функції контролю за керівництвом регіональних структур (поліції, прокуратури, судів).

Питання місцевого значення вирішуються територіальними громадами.

Загальні принципи формування територіальних громад у великих містах.

        Для великих міст територія ділиться на мікрорайони з населенням 30-50 тисяч чоловік, на території такого мікрорайону формується своя територіальна громада. Створення територіальних громад повинно бути з урахуванням історичного формування (утворення).

        Вибори до ради територіальної громади проводяться на мажоритарній основі та вносяться до єдиної державної електронної системи голосувань.

        У повноваження територіальної громади входять питання благоустрою, постачання енергоносіїв, розміщення об'єктів торгівлі, відпочинку, спорту тощо, представництво в органах влади вищої ланки.

        З представників ради територіальної громади формується районна рада міста і міська рада.

1.7. Щодо СМІ

СМІ повинні бути незалежними. Для цього пропонуємо такі тези:

        1.7.1. Потрібно створити Закон про громадське телебачення, в якому буде прописано створення відкритої громадської організації «Громадське телебачення», яке буде незалежно від будь-кого займатись професійно журналістською діяльністю. Передбачити витрати на утримання цієї організації за державний благодійний кошт.

        Будь-яке втручання в професійну діяльність цієї організації тягне адміністративну/кримінальну відповідальність. Якщо таке втручання буде зі сторони державного службовця чи політичного діяча, така особа негайно підлягає люстрації та звільненню з посади без права займати державні посади 10 років.

        1.7.2. Для підвищення відповідальності за якість інформаційного матеріалу та для виключення в подальшому поширенню брехливої інформації потрібно впровадити в адміністративний та карний кодекси відповідні статті, де буде прописана кара за наклеп та розповсюдження брехливої інформації.

 наступна частина